Оскарження протоколу про порушення митних правил

Державна фіскальна служба України

Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)

  • 1. ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ
  • 2. Розділ I. Загальні положення (статті 1-35)
  • 3. Розділ II. Країна походження товару (статті 36-48)
  • 4. Розділ III. Митна вартість товарів та методи її визначення (статті 49-66)
  • 5. Розділ IV. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (статті 67-69)
  • 6. Розділ V. Митні режими (статті 70-185)
  • 7. Розділ VI. Переміщення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту
  • 8. Розділ VII. Зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах органів доходів і зборів та розпорядження ними
  • 9. Розділ VIII. Митне оформлення (статті 246-269)
  • 10. Розділ IХ. Митні платежі (статті 270-304)
  • 11. Розділ Х. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань перед органами доходів і зборів
  • 12. Розділ ХI. Митний контроль (статті 318-363)
  • 13. Розділ XII. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами (статті 364-381)
  • 14. Розділ ХIII. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України представництвами іноземних держав, міжнародними організаціями та офіційними особами, а також дипломатичними представництвами України, що знаходяться за кордоном
  • 15. Розділ XIV. Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України (статті 397-403)
  • 16. Розділ ХV. Здійснення органами доходів і зборів контролю за окремими видами діяльності підприємств
  • 17. Розділ XVI. Митна статистика (статті 447-455)
  • 18. Розділ XVII. Запобігання та протидія контрабанді (статті 456-457)
  • 19. Розділ XVIII. Порушення митних правил та відповідальність за них (статті 458-485)
  • 20. Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)
    • 1. Глава 69. Порядок провадження у справах про порушення митних правил (ст.486-506)
    • 2. Глава 70. Адміністративне затримання (ст.507)
    • 3. Глава 71. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення (ст.508-528)
    • 4. Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
    • 5. Глава 73. Виконання постанов органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил
    • 21. Розділ XX. Органи доходів і зборів
    • 22. Розділ ХХI. Прикінцеві та перехідні положення

    Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)

    Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)

    1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

    2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.

    3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

    4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

    5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

    1. Законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, — судом у зв’язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

    2. За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень:

    1) про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення;

    2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

    3) про скасування постанови та закриття справи;

    4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

    3. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються шляхом винесення постанов.

    4. Копія рішення по скарзі на постанову у справі про порушення митних правил протягом трьох днів з дня його винесення надсилається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, особі, стосовно якої винесено постанову, поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

    5. У разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до адміністративної відповідальності за це правопорушення, або уповноваженим ними особам з державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за поданням відповідних органів доходів і зборів.

    6. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

    1. Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

    1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

    2) необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду;

    3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

    4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

    5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

    6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

    2. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

    1. Скарга (адміністративний позов) на постанову у справі про порушення митних правил розглядається у строки, встановлені законом.

    1. Подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).

    sfs.gov.ua

    Оскарження протоколу про порушення митних правил

    Ведення зовнішньоекономічної діяльності для суб’єктів господарювання зазвичай означає взаємодію з митними органами.

    А здійснення операцій імпорту / експорту — це нерідко необхідність вирішення суперечок з цими ж митними та іншими державними органами.

    На сьогоднішній день, найчастіше спори з митними органами виникають з наступних питань:

    класифікація товарів, що впливає на можливість їх пропуску через митний кордон;

    податкові зобов’язання компанії і застосування спеціальних торгових режимів визначення митної вартості товарів, яка впливає на розмір митних платежів (зборів та мито);

    правомірність застосування окремих митних процедур або податкових пільг.

    Найбільш численними справами про застосування положень Митного кодексу України, які перебувають на розгляді адміністративних судів України, є наступні:

    — оскарження рішень, дій або бездіяльності в здійсненні коригування митної вартості товару;

    — оскарження рішень, дій чи бездіяльності у визначенні коду товару за УКТЗЕД;

    — оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких, здійснюється митними органами.

    — порушення митних правил.

    Митні органи також мають право на проведення планових та позапланових документальних перевірок. Найбільш ретельно митні органи перевіряють діяльність підприємств, що мають пільги по митних платежах, і зовнішньоекономічна діяльність яких пов’язана з ввезенням гуманітарної допомоги.

    Підставою для проведення будь-якої перевірки — наказ відповідного митного органу. Підприємство, яке перевіряється, повинно бути повідомлено про перевірку заздалегідь.

    Фізичні особи (як громадяни України, так і громадяни інших держав) також можуть мати справу з митними органами у випадках перетину кордону та проходження митного контролю. Найчастіше тоді і відбуваються факти складання протоколів про порушення митних правил та відкриття виробництв з митних справах щодо фізичних осіб.

    Справи про порушення митних правил розглядаються митними органами або місцевими (районними) судами. Розгляд відбувається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у справі. Підпорядкованість справ визначається Митним кодексом України та залежить від видів порушень митних правил.

    Чинне законодавство України передбачає можливість апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

    Захисниками у справі про порушення митних правил можуть бути тільки адвокати.

    Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

    У випадках розгляду справи про порушення митних правил місцевим (районним) судом, назва суду, дата і час судового засідання зазначаються в протоколі про порушення митних правил.

    У разі складання протоколу ви маєте право відмовитися від давання пояснень митному органу взагалі або до спілкування з адвокатом. Радимо вам скористатися таким правом!

    У багатьох випадках звертатися до фахівця варто негайно. Часто буває, що на стадії звернення клієнта потрібно вже не професійна консультація, а юридична допомога в оскарженні незаконних рішень митних органів та представництва в суді. У таких випадках ситуація ускладнюється.

    Питання, з якими варто звернутися до адвоката:

    • Попереднє консультування фізичних і юридичних осіб про переміщення товарів через митний кордон України в режимі експорту, імпорту, тимчасового ввезення, транзиту;
    • Спори щодо митного оформлення та митної вартості;
    • Складання запитів, скарг, заяв та інших документів правового характеру для врегулювання митного спору;
    • Оскарження дій, бездіяльності, рішень посадових осіб митних органів в судовому порядку;
    • Сприяння в поверненні митних платежів, зайво сплачених мит та інших зобов’язань;
    • Правовий захист під час проведення перевірок митними органами;
    • Правовий захист в розгляді справ про контрабанду;
    • Захист прав та інтересів клієнтів у разі залучення їх до відповідальності за порушення митних правил, включаючи представництво в митних органах і судах першої та апеляційної інстанцій;
    • Спори щодо повернення товарів, транспортних засобів, які вилучаються митними органами та перебувають на їх збереженні під час провадження справи про порушення митних правил.
    • Регіон надання послуг у справах про порушення митних правил — Львівська і Чернівецька області:

    • пункти пропуску для автомобільного та залізничного сполучення в Чернівецькій області: Порубне – Сірет, Мамалига – Крива, Сокиряни – Окниця, Кельменці – Ларга, Россошани – Бричани, Вашківці – Гріменкеуць;
    • пункти пропуску для автомобільного та залізничного сполучення в Львівській області: Рава-Руська – Гребенне, Шегині – Медика, Краковець – Корчова, Мостиська – Перемишль, Смільниця – Кросьценко, Грушів – Будомєж, Угринів – Долгобичув.
    • Читайте також нашу практику в суде:

      vreshetov.com

      Судовий збір: оскарження постанови про порушення митних правил

      Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

      Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

      Теги: судовий збір, звільнення від сплати судового збору, державне мито, оскарження постанови, порушення митних правил, митниця, постанова митниці, судова практика, Адвокат Морозов

      legalans.com

      Вирішуючи цю категорію справ, адміністративні суди беруть до уваги усталену судову практику, роз’яснення Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013 р. №16666/7/99-99-24-03-09-17, листи Міністерства юстиції України від 01.12.2003 р. №22-34-1465 від 17.07.2007 р. №22-14-493, згідно з якими порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, є триваючим правопорушенням.

      Триваючими визнаються правопорушення, які розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, потім здійснюються безперервно шляхом невиконання обов’язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.

      Однак судова практика з цього питання виявилася неоднозначною, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

      В Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) немає точного визначення поняття «триваюче правопорушення», не розкривається його зміст та не міститься перелік триваючих правопорушень.

      Позиція органів державної влади

      Мін’юст України висловив позицію, згідно з якою триваючими правопорушеннями є проступки, пов’язані з тривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 02.08.2013 р. №6802-0-4-13/11, початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний не виконує конкретний покладений на нього обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.

      У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адмiнiстративнi правопорушення» вiд 24.06.1988 р. №6 встановлено, що під час перевiрки дотримання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП України 2-мiсячного строку застосування адмiнiстративного стягнення судам слiд мати на увазi, що при триваючому правопорушеннi (самоправне зайняття жилого приміщення – ст. 151 КпАП України; порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки – ст. 175; невиконання обов’язкiв з виховання та навчання дітей – ст. 184 та iнше) зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.

      Триваючі правопорушення припиняються виконанням установлених обов’язків або притягненням винної особи до відповідальності (Лист Мін’юсту України від 01.12.2003 р. №22-34-1465 «Щодо скоєння особою триваючого правопорушення»): «…Продовжуваним адміністративним проступком називають низку ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії та які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна). Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. ».

      Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, надалі перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває значний час, протягом якого винний безперервно здійснює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

      Визначення поняття «триваюче правопорушення» знайшло відображення у листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 р. №1101/Н/99-99-15-04-01-14. Зокрема, Міндоходів України зазначило, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом під час проведення перевірок (наприклад, у разі виявлення відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов’язкова форма обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, які можна встановити лише під час документальної перевірки на підставі первинних документів). Поняття продовжуваного правопорушення КУпАП взагалі не містить.

      У листі від 17.07.2007 р. №22-14-493 Міністерство юстиції України повідомляє про те, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення понять «разове правопорушення» і «триваюче правопорушення», обмежуючись загальною нормою, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 2 місяці з дня здійснення правопорушення, а у разі тривалого правопорушення – не пізніше ніж через 2 місяці з дня його виявлення (ч. 1 ст 38 КУпАП).

      Одними з перших, хто висловився з приводу критеріїв розмежування триваючих і разових правопорушень, були податкові органи України. Головна державна податкова інспекція України у листі від 22.03.1994 р. 04-115/10-1018 до разових порушень віднесла несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів тощо; до триваючих – відсутність бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням встановленого порядку тощо. У триваючих правопорушеннях ми бачимо відсутність часових меж їх здійснення.

      Водночас не можна погодитися з позицією, згідно з якою несвоєчасне подання митної декларації не вважається триваючим порушенням. У цьому випадку саме суб’єкт своєю бездіяльністю порушує встановлений законодавством обов’язок. До того моменту, поки не буде подано митної декларації, такий суб’єкт перебуватиме у стані безперервного порушення вимог чинного законодавства, а отже, порушення має триваючий характер. Адже п. 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України встановлює зобов’язання платника податку подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

      Також визначення поняття «триваюче правопорушення», що відповідає наведеному вище, міститься у Методичних рекомендаціях щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених наказом Державної митної служби України від 30.12.2004 р. №936.

      Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого ст. 95цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

      Варто зазначити, що саме встановлення 10-денного строку є основним критерієм віднесення зазначеного адміністративного проступку до нетриваючого. Адже встановлення часових меж здійснення такого проступку як перевищення визначеного ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів позбавляє такий проступок характеру триваючого правопорушення, оскільки це правопорушення завершується із закінченням 10-денного строку і вже не продовжується, тому що обов’язок особи доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари припинений. Строк притягнення такої особи до адміністративної відповідальності обчислюється з дня виявлення такого правопорушення.

      Отже, триваючим правопорушенням, на нашу думку, вважається невиконання певного обов’язку протягом певного часу, який не обмежується часовими межами, тобто має тривалий характер. Правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, не є триваючим правопорушенням, оскільки закінчується на наступний день після спливу 10-денного строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари.

      radako.com.ua

      Стаття 494. Протокол про порушення митних правил

      1. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

      2. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

      1) дату і місце його складення;

      2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

      3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

      4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;

      5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;

      6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

      7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу;

      8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

      3. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків — і свідками.

      4. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

      5. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

      6. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

      7. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

      8. У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.

      9. Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

      protokol.com.ua

      Оскарження рішень митного органу щодо порушень митних правил

      Останнім часом в судовій практиці виникло неоднозначне питання стосовно неоднакового застосування норм чинного законодавства України під час вирішення спорів щодо оскарження постанов митного органу про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI.

      Вирішуючи цю категорію справ, адміністративні суди беруть до уваги усталену судову практику, роз’яснення Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013 р. №16666/7/99-99-24-03-09-17, листи Міністерства юстиції України від 01.12.2003 р. №22-34-1465 від 17.07.2007 р. №22-14-493, згідно з якими порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, є триваючим правопорушенням.

      Триваючими визнаються правопорушення, які розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, потім здійснюються безперервно шляхом невиконання обов’язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.

      Ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України передбачено відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів.

      Враховуючи, що ст. 467 Митного кодексу України не містить вичерпного переліку триваючих правопорушень, а лише констатує приналежність до таких порушень, у тому числі тих, що передбачені ст. 469, 477-485 Митного кодексу України, на думку ВАСУ, обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, за наявності підстав віднесення його до категорії триваючих (наприклад, у разі втрати товарів, не доставлених до митниці у встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк) не пізніше ніж через 6 місяців з дня виявлення.

      В Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) немає точного визначення поняття «триваюче правопорушення», не розкривається його зміст та не міститься перелік триваючих правопорушень.

      Мін'юст України висловив позицію, згідно з якою триваючими правопорушеннями є проступки, пов'язані з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 02.08.2013 р. №6802-0-4-13/11, початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.

      У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адмiнiстративнi правопорушення» вiд 24.06.1988 р. №6 встановлено, що під час перевiрки дотримання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП України 2-мiсячного строку застосування адмiнiстративного стягнення судам слiд мати на увазi, що при триваючому правопорушеннi (самоправне зайняття жилого приміщення – ст. 151 КпАП України; порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки – ст. 175; невиконання обов’язкiв з виховання та навчання дітей – ст. 184 та iнше) зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.

      Триваючі правопорушення припиняються виконанням установлених обов'язків або притягненням винної особи до відповідальності (Лист Мін’юсту України від 01.12.2003 р. №22-34-1465 «Щодо скоєння особою триваючого правопорушення»): «…Продовжуваним адміністративним проступком називають низку ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії та які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна). Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. ».

      Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, надалі перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває значний час, протягом якого винний безперервно здійснює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

      Визначення поняття «триваюче правопорушення» знайшло відображення у листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 р. №1101/Н/99-99-15-04-01-14 . Зокрема, Міндоходів України зазначило, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом під час проведення перевірок (наприклад, у разі виявлення відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов’язкова форма обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, які можна встановити лише під час документальної перевірки на підставі первинних документів). Поняття продовжуваного правопорушення КУпАП взагалі не містить.

      Розмежування триваючого та разового правопорушення

      У листі від 17.07.2007 р. №22-14-493 Міністерство юстиції України повідомляє про те, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення понять «разове правопорушення» і «триваюче правопорушення», обмежуючись загальною нормою, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 2 місяці з дня здійснення правопорушення, а у разі тривалого правопорушення – не пізніше ніж через 2 місяці з дня його виявлення (ч. 1 ст 38 КУпАП).

      Одними з перших, хто висловився з приводу критеріїв розмежування триваючих і разових правопорушень, були податкові органи України. Головна державна податкова інспекція України у листі від 22.03.1994 р. 04-115/10-1018 до разових порушень віднесла несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів тощо; до триваючих – відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням встановленого порядку тощо. У триваючих правопорушеннях ми бачимо відсутність часових меж їх здійснення.

      Водночас не можна погодитися з позицією, згідно з якою несвоєчасне подання митної декларації не вважається триваючим порушенням. У цьому випадку саме суб'єкт своєю бездіяльністю порушує встановлений законодавством обов'язок. До того моменту, поки не буде подано митної декларації, такий суб'єкт перебуватиме у стані безперервного порушення вимог чинного законодавства, а отже, порушення має триваючий характер. Адже п. 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України встановлює зобов'язання платника податку подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

      Крім того, у рішенні Верховного Суду України від 09.04.2012 р. зазначено, що триваюче правопорушення припиняється з моменту подачі декларантом декларації митному органу.

      Також визначення поняття «триваюче правопорушення», що відповідає наведеному вище, міститься у Методичних рекомендаціях щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених наказом Державної митної служби України від 30.12.2004 р. №936.

      Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

      Варто зазначити, що саме встановлення 10-денного строку є основним критерієм віднесення зазначеного адміністративного проступку до нетриваючого. Адже встановлення часових меж здійснення такого проступку як перевищення визначеного ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів позбавляє такий проступок характеру триваючого правопорушення, оскільки це правопорушення завершується із закінченням 10-денного строку і вже не продовжується, тому що обов’язок особи доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари припинений. Строк притягнення такої особи до адміністративної відповідальності обчислюється з дня виявлення такого правопорушення.

      Отже, триваючим правопорушенням, на нашу думку, вважається невиконання певного обов’язку протягом певного часу, який не обмежується часовими межами, тобто має тривалий характер. Правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, не є триваючим правопорушенням, оскільки закінчується на наступний день після спливу 10-денного строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари.

      Автор статті: Антон Монаєнкод.ю.н., професор, заслужений юрист України, Інститут законодавства ВРУ

      Судовий збір: оскарження постанови про порушення митних правил

      Позов про скасування постанови про порушення митних правил не обкладається судовим збором на всіх стадіях судового провадження.

      Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 року № R(81)7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

      Відповідно до статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

      Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи [так само як постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)] про накладення адміністративного стягнення … може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

      ВАЖЛИВО: Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України». У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. КпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

      У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

      Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об’єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

      У зв’язку з цим за подання позивачем або відповідачем — суб’єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає. (Постанова ВСУ від 13.12.2016 року по справі № 306/17/16-а (№ в ЄДРСРУ 63749411).

      ВИСНОВОК: позов про скасування постанови про порушення митних правил не обкладається судовим збором на всіх стадіях судового провадження, в тому числі й при апеляційному та касаційному оскарженні (Ухвала ВАСУ від 26 вересня 2017 р. у справі К/800/27534/17, К/800/23185/17, ЄДРСРУ № 69277256).

      blog.liga.net